Forum | Chat | Blogs | Clubs | Love cards | Games | Photo albums | Beauty contest Memberlist Radio
Add to favorites Make startpage   
My profile
Communication
Fun
Useful
Information
Services
Language
Advertisement
    Mobile version of the portal new
To the page: Previous  -10   1, 2, 3, 4, 5 ... 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30   Next
Tuesday, 19 February 2008 Year
16:43   На прохання Тумана Туманича...  Add post to quote pad  
ПАРИЖСКАЯ ОРГИЯ
ИЛИ
СТОЛИЦА ЗАСЕЛЯЕТСЯ ВНОВЬ

Мерзавцы, вот она! Спешите веселиться!
С перронов – на бульвар, где всё пожгла жара.
На западе легла священная столица,
В охотку варваров ласкавшая вчера.

Добро пожаловать сюда, в оплот порядка!
Вот площадь, вот бульвар – лазурный воздух чист,
И выгорела вся звездистая взрывчатка,
Которую вчера во тьму швырял бомбист!

Позавчерашний день опять восходит бодро,
Руины спрятаны за доски кое-как;
Вот – стадо рыжее для вас колышет бёдра.
Не церемоньтесь! Вам безумство – самый смак!

Так свора кобелей пустовку сучью лижет –
К притонам рвётесь вы, и мнится, всё вокруг
Орёт: воруй и жри! Тьма конвульсивно движет
Объятия свои. О, скопище пьянчуг,

Пей – до бесчувствия! Когда взойдет нагая
И сумасшедшая рассветная заря,
Вы будете ль сидеть, над рюмками рыгая,
Бездумно в белизну слепящую смотря?

Во здравье Женщины, чей зад многоэтажен!
Фонтан блевотины пусть брызжет до утра –
Любуйтесь! Прыгают, визжа, из дыр и скважин
Шуты, венерики, лакеи, шулера!

Сердца изгажены, и рты ничуть не чище –
Тем лучше! Гнусные распахивайте рты:
Не зря же по столам наставлено винище –
Да, победители слабы на животы.

Раздуйте же ноздрю на смрадные опивки;
Канаты жирных шей отравой увлажня!
Поднимет вас поэт за детские загривки
И твёрдо повелит: “Безумствуй, сволочня,

Во чрево Женщины трусливо рыла спрятав
И не напрасно спазм провидя впереди,
Когда вскричит она и вас, дегенератов,
Удавит в ярости на собственной груди.

Паяца, короля, придурка, лизоблюда
Столица изблюет: их тело и душа
Не впору и не впрок сей Королеве блуда –
С неё сойдете вы, сварливая парша!

Когда ж вы скорчитесь в грязи, давясь от страха,
Скуля о всех деньгах, что взять назад нельзя,
Над вами рыжая, грудастая деваха
Восстанет, кулаком чудовищным грозя!”

Когда же было так, что в грозный танец братьев,
Столица, ты звала, бросаясь на ножи,
Когда же пала ты, не до конца утратив
В зрачках те дни весны, что до сих пор свежи,

Столица скорбная, – почти что город мёртвый, –
Подъемлешь голову – ценой каких трудов!
Открыты все врата, и в них уставлен взор твой,
Благословимый тьмой твоих былых годов.

Но вновь магнитный ток ты чуешь, в каждом нерве,
И, в жизнь ужасную вступая, видишь ты,
Как извиваются синеющие черви
И тянутся к любви остылые персты.

Пускай! Венозный ток спастических извилин
Беды не причинит дыханью твоему –
Так злато горних звёзд кровососущий филин
В глазах кариатид не погрузит во тьму.

Пусть потоптал тебя насильник – жребий страшен,
Пусть знаем, что теперь нигде на свете нет
Такого гноища среди зелёных пашен, –
“О, как прекрасна ты!” – тебе речёт поэт.

Поэзия к тебе сойдёт средь ураганов,
Движенье сил живых подымет вновь тебя –
Избранница, восстань и смерть отринь, воспрянув,
На горне смолкнувшем побудку вострубя!

Поэт поднимется и в памяти нашарит
Рыданья каторги и городского дна –
Он женщин, как бичом, лучом любви ошпарит
Под канонадой строф, – держись тогда, шпана!

Всё стало на места: вернулась жизнь былая,
Бордели прежние, и в них былой экстаз –
И, меж кровавых стен горячечно пылая,
В зловещей синеве шипит светильный газ.
 

Add comment Comment: 19  (20 Feb 2008 20:04)
To the page:   1, 2  
16:41   Жуль! Диви, які ми гарнюні!  Add post to quote pad  


 

Add comment Comment: 7  (20 Feb 2008 09:22)
10:31   Чудесна експресіоністична картинка. Тільки сумна трохи  Add post to quote pad  


 

Add comment Comment: 4  (20 Feb 2008 09:01)
10:29     Add post to quote pad  
За вікном холодне молоко. В повітрі молоко трохи розведене водою.
 

Add comment Comment: 0
10:19   Про що думається мені ранком вівторка...  Add post to quote pad  
Самотнім зимнім ранком, пробудивши себе пташиним криком, хтось у цьому світі піднявся з ліжка. Відчув всю прелєсть світу, помивши голову під краном з іржавою водою. Потім подумав : "А за вікном-то застій!" І відкрив те вікно, щоб увібрати в себе буремне повітря. "Чому не можу дозволити собі хвилі безпутства, що інколи його бува прощають творчім людям? Відлетіти б кудись ТУДИ". А саме? - спитала б його тінь голуба, що недавно сидів на шибі. Він, цей хтось, не відповів би, бо має право, бо його очі світяться синім сяйвом.
 

Add comment Comment: 7  (20 Feb 2008 10:15)

Sunday, 17 February 2008 Year
17:28     Add post to quote pad  
Якніколи хочеться компанії,хочеться любові... І дощу хочу!
 

Add comment Comment: 3  (19 Feb 2008 10:09)
16:29     Add post to quote pad  


 

Add comment Comment: 1  (17 Feb 2008 17:47)
16:28     Add post to quote pad  
Повільно впадаю в літаргію! Так спокійно. Маю сонливі очі!
 

Add comment Comment: 0
16:13     Add post to quote pad  
В такі дні чомусь тягне на розвиток. Почитати декадентів, поетів срібної доби. Трохи античності, філософії. От вам на россуд віршик Артюра Рембо, доречі мого улюбленого поета:

Из ржавой ванны, как из гроба жестяного,
Неторопливо появляется сперва
Вся напомаженная густо, и ни слова
Не говорящая, дурная голова

И шея жирная, за нею вслед лопатки
Затем - короткая спина
Ввысь устремившаяся бедер крутизна,
И сало, чьи пласты образовали складки

Чуть красноват хребет, ужасную печать,
На нем увидишь ты, начнешь и замечать то,
Что под лупой видеть можно было ясно:
"Венера" - витатуировано тушью на крестце,
Все тело движеться, являя круп в конце,
Где язва ануса чудовищно прекрасна...

От такий от віршик юного поета, називається цей шедевр "Венера Агамемнона". Та в нього є багато дійсно прекрасних віршів. А цей просто дуже специфічний, от і вирішила поділитись.
 

Add comment Comment: 9  (19 Feb 2008 17:35)
15:50     Add post to quote pad  
Не повірите, але я остаточно схибнулась. ОТ ,наприклад, вчора мені було настільки весело, шо аж ногами дригала від щастя і оптимізму. І в щоденнику з цієї причини різне бла-бла писала, типу тих повідомлень, що знаходяться трохи нижче. А сьогодні все як лапою зняло, ніби відпустило. Сумно мені, сумно і стрьомно! Всєлєнская скорбь! Трошки самотньо, трошки холодно і якось надто спокійно. Зате зрозуміла, що не можна завжди випромінювати сам лише позитив, бо від цього сірієш. Як виявилось, іноді і посумувати приємно...Та не знаю, я ще себе до кінця не прочитала, тому тільки і залишається шелестіти сторінками і думати, а шо ж там далі? А далі буде...
 

Add comment Comment: 0

Menu
My blog
My comments
Favorites
Quote pad

The most ... blogs
The most ... post

Blogs list
Random blog
Random post

Blog author:
  Mellana
avatar

 Profile
 Private Message
 Love card
 Guest book
 Photo albums

Sections
Макрокосм та в... 0
меллана 1

Polls

No new polls
 
Show all polls

«   February 2012   »
MonTueWedThuFriSatSun
0102030405
06070809101112
13141516171819
20212223242526
272829

 Regular readers: 
add yourself
add yourself

 Statistics: 
Today
  visitors 40
  views 43
Yesterday
  visitors 54
  views 51
This week
  visitors 40
  views 43
This month
  visitors 1151
  views 1137
This year
  visitors 3943
  views 3863

  Readers 30
  Posts 295
  Comments 950
View details

RSS

RSS Feed: Особливості того, що ще не зовсім втрачене
 

Advertisement
To the page: Previous  -10   1, 2, 3, 4, 5 ... 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30   Next