| | | Tuesday, 09 February 2010 Year | 22:13 | | | | хотілось написати "\\\\ \\". передумала.
| | | 22:05 | | | | під впливом обожнюваного француза вже закачала книжки Наомі Кляйн і Сергія Мінєва, які є безпосередньо його друзями. дочитала Його книжку " Я віую, я теж ні". трохи сплутані враження від неї.. і все ж.. відкриває ширше автора, не через героїв, він сам про себе багато говорить. Бегбеде таки чудовий.
| | | 18:03 | | | | пригожий день. хотілося б сказати мені про сьогодні, однак не випадає такої честі. день якийсь аж надто втомлюючий.. на останній парі пробувала проаналізувати все що зі мною сталось з початку року. а почалось все з того що я в лікарню потрапила.. потім сестра машину стукнула, квартиру нам залили, а тепер ще й тривалості підвішеного стану з ... так жахливо важко в мене ще ніколи рік не починавя. вже не можу дочекатись того тирга, аби прогнав пакосливого бика, який мені так паскудить.. один з найважчих періодів мого життя, з якого теж треба якось вибиратись. вже вкотре кажу собі не скиглити і не озкисати. треба щось змінювати.
| | | 09:56 | | | | " виживеш, малеча, виживеш"
| | | 09:22 | | | | Muse - Undisclosed Desires
| | |
| Monday, 08 February 2010 Year |
21:40 | | | | знайшла такий жаданий дощ. нехай тыльки у звеках і все ж..
| | | 19:31 | | | | біда одна не ходить. затопили. значить завтра доведеться пертись в жек, писати заяву.. а ще пари.. а ще плани... мабуть, про риб я мріятиму далі. далі сміятись крізь сльози з укрбашем
| | | 18:57 | про наболіле | | | це так незвично, ніби якась тоненька нитка-павутинка обривається всередині. й бракує слів. все починається з банального, з побуту. бегбеде в одному з романів сказав " брак и бит - убийци любви". або щось схоже... починається з якоїсь дурнички, а потім згадуються давні образи, недоліки, недомовки. все просто. принцип сніжки,що котиться з гори. далі проблеми й турботи забирають все більше часу. знову ж бегбеде " любовь в 21 веке - мобильник которий не звонит". дзвінки стають все рідшими, смски зникають взагалі. а оптім приходить день коли дзвониш і слухаєш мелодію гудків, сердишся і здаєшся. спілкування в пластмасі зводиться до післяопівнічних скайпувань в напівсонному стані. а тим часом навідуються друзі, дзвонять, будуються якісь плани, зявляється необхідність...тільки ж чекаєш не того всього, а одну істоту, яка не дзвонить і не приходить і не пише переводячи все у пластмасу. ( це як із в праху в прах, аналогічно). всі люди за природою егоїсти, і в переломні моменти цей егоїзм проявляється особливо гостро. після кількаденних мовчанок думається " от, малеча, ти й стала непотрібною, без тебе можуть обійтись, жити, і посміхатись" після усвідомлення самотності такі думки перестають лякати. і той, кого найбільше любив стає таким чужим, незнайомим і далеким. а після чергової вертюри телефонних гудків кажеш собі " виживеш малеча", тільки чомусь потім важко посміхатись

| | | 18:09 | | | | не пригадую, щоб я колись рінаше так тішилась з початку пар....
| | | | | Sections | | | 17 | | | 15 | | | 27 | | | 16 | | | 10 | | | 9 | | | 8 | | | 21 | | | 12 | | | 120 | | | Statistics: | | Today | | | visitors | 166 | | views | 371 | | Yesterday | | | visitors | 271 | | views | 550 | | This week | | | visitors | 778 | | views | 1754 | | This month | | | visitors | 2892 | | views | 5633 | | This year | | | visitors | 9507 | | views | 15155 |
| | Readers | 54 | | Posts | 3316 | | Comments | 3824 | | | View details | | RSS | | | |